|
То голос був. Він звав утішно. Казав мені: «Іди сюди, Залиш свій край глухий і грішний, Покинь Росію назавжди. Я кров від рук твоїх відмию, Із серця вийму чорний стид, Я новим іменем покрию Біль від поразок і від кривд». Та вивірено і спокійно, Руками я замкнула слух, Щоб мови цеї звук негідний Не осквернив скорботний дух.
|