|
Мені був голос. Він, утішний, Позвав мене: «Іди сюди, Покинь свій край глухий і грішний, Покинь Росію назавжди. Я кров із рук твоїх відмию, Із серця вийму чорний страм, Я новим іменем покрию Сліди образ і давніх ран». Але спокійна і холодна Руками я замкнула слух, Щоб жодним словом тим підлотним Не осквернився скорбний дух.
|