|
Слава тобі, безпросвітна юдоль! Вчора помер сіроокий король. Вечір осінній задушно палав, Муж мій, вернувшись, спокійно сказав: «Чув, з полювання його принесли, Тіло край дуба старого знайшли. Жаль королеву. Такий молодий!.. Сивою стала за кілька годин.» Люльку свою на каміні знайшов І на роботу щонічну пішов. Доньку мою я хутчій розбуджу, В сірі очиці її погляджу. А осокори шепочуть здаля: «Більше немає твого короля...»
|