|
Слава тобі, найболючіша з доль: Вчора помер сіроокий король. В небі шарлату вечірній розлив. Муж, повернувшись, байдуже повів: «На полюванні це сталося з ним, Тіло знайшли поза дубом старим. Ще ж молодий... Королеви шкода: За ніч зробилася зовсім сіда». Люльку знайшов на ватрані, забрав І на роботу нічну почвалав. Доню я маю збудити зі сну – В сірії очі її зазирну. Тільки тополі тріпочуть здаля: «Більше немає твого короля».
|