|
Захворіти б найтяжче, в примарнім чаду Знов зустріти усіх, як колись. В повнім вітру і сонця приморськім саду По широких алеях пройтись. Навіть мертві прийдуть і вигнанці сюди, У мій дім, стануть колом тісним. Ти за руку до мене дитя приведи, Я давно вже сумую за ним. Голубий з ними їстиму я виноград, Крижане буду пити вино І дивитись, як сивий паде водоспад На вологе креміння – на дно.
|