Що тоді ти бачиш, ніби в напівсні, Як вечірній промінь гасне на стіні? Чайку на блакитній скатерці води А чи флорентійські золоті сади? Чи величні парки Царського Села, Де тобі тривога шлях перетяла? Чи того ти бачиш біля ніг своїх, Що з твоєї ласки смерть узяв, як гріх? Ні, я тільки стіну бачу, й на стіні – Відсвіти небесні, меркнучі вогні.
|