А Смоленська нині іменинниця, Синій ладан над травою стелеться, Лине панахидний спів над цвинтарем. Не печальний нині, а просвітлений. І ведуть сюди рум’яні вдівоньки І дівчаток і маленьких хлопчиків Подивитись на могили батьківські, Кладовище, наче солов’їний гай, Геть завмерло в сонячному сяєві. Принесли ми Смоленській заступниці, Принесли пресвятій Богородиці На руках у гробі сріберному Наше сонце, згасле у болестях, – Олександра, лебедя чистого.
|