|
Жовтіє світло з темноти, Нас квітень ласкою проймає. На півжиття спізнився ти, Але й таким тебе приймаю. Сідай ось поруч і зумій Повеселіти над роками: Поглянь на синій зошит мій Із молоденькими рядками. Прости журбу мою за двох, Раділа сонцю я замало. Прости, прости, що в багатьох Тебе я часто впізнавала.
|