ВступЦе було, як ніхто не сміявся, Тільки мрець – заспокоївся й рад, Як, мов людський непотріб, тинявся Біля тюрем своїх Ленінград, Як ішли божевільні від муки Вже засуджених сірі полки, І пронизливу пісню розлуки Паровозні співали гудки. Зорі смерті стояли над нами, У конвульсіях билася Русь Під кривавих чобіт каблуками Й під колесами чорних «марусь». IНа світанку тебе забирали, Ти, як мрець в домовині, поник. Діти в темній кімнаті ридали, Свічка воском стекла на божник. Не забути! Уста, як сніжина, Від іконки, і погляд – здаля. Буду вить, як стрілецька дружина Під глухою стіною Кремля. VСімнадцять місяців молю, Ходжу, мов по ножах; Та кат не відає жалю, Ти син мій, ти мій жах! Все йде мені наперекір, Я не збагну ніяк, Хто тут людина, а хто звір, Двоногий вовкулак. І тільки квіти, як завжди, І дзвін кадильний, і сліди – У безвість пустиря. І в очі дивиться згори, Немов наказує: «Помри!» – Тяжка, мов кров, зоря. ВирокВсе. Діждалась я страшного слова. Вдарило, як брила кам’яна. Що ж, до всього я була готова, Справлюся, доп’ю свій біль до дна. Нині в мене так багато діла: Треба вбити пам’ять, хай мовчить, Треба, щоб душа закам’яніла, Треба наново навчиться жить! А як ні... Шепоче зелень в’яла, Празник літа за вікном моїм. Я давно це все передчувала – Світлий день і, наче пустка, дім.
|