|
Б’є годинник осінній надворі: Наче важче звучить, ніж торік, Яблуневим падінням в мінорі, Мовби саду приглушений крик. Ця мелодія чітко й важливо Сповіщає – годинник не спить! Сад дарує цей вчинок сміливий, Хоч здається, він просто стоїть. Більш помітні в природі журливій: І любов, і хвилююча млість, Наче ти – не глядач мовчазливий, А жаданий, запрошений гість.
|