|
Герою мій, ти не журись. Ти ж вправно сорому уникнув. Самотньо я цю граю роль. До самоти давно я звикла. До допомоги, милий, знай, В житті ніколи все ж не вдамся. Серед лаштунків і тіней Ти знову вміло врятувався. І в соромі та маячні Стою, і це вже незворотньо. Все на біду, все на виду, Все граючи цю роль самотньо. О, як ти реготав, партер І не пробачив очевидність Та безсоромність моїх втрат, Моєї усмішки наївність. Все шли і шли твої стада Напитися з мойого суму. Завжди одна, завжди одна Посеред сорому і глуму. Натовпу злому, як завжди, Героя справжнього не видно. Не викажу тебе, не бійсь. Бо так вчинити – це огидно. Вся наша роль – лише моя І хоч пробачу, знай все ж тільки: Увесь наш біль – він лише мій... І скільки його... Скільки... Скільки...
|