|
Гадала я – ти ворог мій. Моя біда, мій біль серцевий. А ти брехав, ти лише грав. І гра твоя була дешева. Кидав ось так монету в сніг І в час той самий ти загадував Кохаю я тебе чи ні. І сам себе цим дуже радував. І шарфом ноги перемотував І ніжно руки зігрівав. А все обманював, обманював. І що збрешу і я, чекав. Кружляла наді мной брехня, Що чорна, наче вороння. І ось в останнє вже прощаємось. Не бачу суму я твого. І проживеш. Я ж не заплачу, Мені ж і зовсім все одно. І як же все безглуздо, Даремно і невміло. Бо ти підеш направо, А я піду наліво.
|