|
А наостанок я скажу: Бувай, не обіцяй кохати! Здається, з розуму зійшла, Йду до найвищої розплати. Як ти кохав! Але згубив. І все навколо спорожніло. Не в тому справа, що згубив. А в тому, що згубив невміло... Я не пробачу тобі, ні. Ще не померла, живе тіло. Воно ще ходить, бачить світ, Але душа десь полетіла. Малу роботу скроні ось вершать, але упали руки І малою зграйкою навкіс Відходять запахи та звуки.
|