|
Не плачте по мені – я проживу Щасливою і в злиднях каторжанкою, Замерзлою на півночі южанкою, Чи злою від сухот петербуржанкою На малярійнім півдні проживу. Не плачте по мені – я проживу Тією Хромоножкою на паперті, Тим п’яницею, що поник над скатертю, Цим, що малює образ Богоматері, Убогим богомазом проживу. Не плачте по мені – я проживу Тим грамоті обученим дівчиськом, Яке і у майбутнім ще не близькім Мій вірш, з моїм рудим чубчиськом, Як дура вивчить знов. Я проживу. Не плачте по мені – я проживу Сестри помілосердніш милосердної, У відчайдушності військовій передсмертній, Та під моєю зіркою славетною Як-небудь вже, а все ж я проживу.
|