|
Моя люба, не треба печалі, Хоча скроні сріблить сивина... Це ми ваші серця зберігали, Присолила нас злегка війна. Не біда, що шепоточку солі Кинув хтось нам на чорний «партер». Ми зміцніли, і бурі, неволі Нас зламати не зможуть тепер. Прийде все: трелі ще солов’їні І малиновий заходу час. Не старіли б серця наші нині, Не старіли б ще душі у нас. А для смутку над зморшками звички Я, їй-Богу, не бачу причин. Посудіть, де ж краса чоловіча Без цих зморшок військових годин. Нам дісталися й щастя, і муки У прожиті роки на землі. Будьмо зустріч чекати в розлуках, Пам’ятати ще сонце в імлі. Прийде все: трелі ще солов’їні І малиновий заходу час. Не старіли б серця наші нині, Не старіли б ще душі у нас.
|