Гей, життя моє
Безталаннеє,
Доленько гірка,
Самото важка!

Молодість моя
Порохом пішла,
Серце біднеє
Змучилось до тла.

Хоч зійтися з ким
Проситься душа,
А подумаєш –
Холод відстраша.

Много радощів
В світі божому,
Та не всі, мабуть,
Суджені вони.

Я живав з людьми
І братавсь не раз,
Та зазнав від них
Горя повсякчас.

За любов мою,
За гарячую
Я ошуку лиш
Мав ледачую.

Та не плачу я,
Не жалкую я, –
«Хай їм бог простить!» –
Відповідь моя.
Іван Франко1912