|
Пронеслася буря, І знову небо чисте, І знов землю сонце Пишно освітило. Все, як було перше В красоті природи, Лиш слід невеличкий Видко після бурі: Там гілку зламало На дубі тінистім, Там з корня зірвало Цвіток запахущий. По зірваній гілці И сліду не зістане, А на місці цвітки Інші розцвітуться. І знов подорожній, Що природу любить, Скаженої бурі Слідів не завважить. Та важкіший полет Душевної бурі, І глибший у серці Слід такої бурі. Те, що змела в серці Сердечная буря, Ввік не підійметься В душі чоловіка.
|