|
Зіронько, тихо з небес Ти покотилась в блакиті... Ось уже й слід твій іщез У далекім, невідомім світі. Так думка поета порою У шумі юрби сеї блідне; Вилетить зразу яркою звіздою, А потім загасне безслідно. І дармо крилатії мрії Снуються, як пасмо містерне; Не заступити їм зірки, Що відлетіла й не верне.
|