Терпкі слова є, дивні та сумні,
Що холод у собі таять астральний.
Так зимно і ніяково мені,
Як чую слово я: «Останній».

Останній час. Який великий сад!
Останній вечір. О, нестримність карми!
Зловісно як тополі шелестять
Прозоро-чорними гілками...
Микола Сисойлов2017